Історія ліцею

Історія школи - невід’ємна частина населеного пункту. В 2000 році Делятин відзначив своє 600-річчя. Перша письмова згадка про Делятин є в польському документі за 9 березня 1400р. З 1578 році Делятин вперше названо містечком. Феодальна Польша не дбала про поширення освіти серед гуцулів, а тому так звані „руські" школи почали самочинно виникати при місцевих щерквах. Де і коли вперше засновано „руську" школу на території краю, поки що не встановлено. Із матеріалів церковного перепису 1745 р. дізнаємось, що при міській церкві діяла школа в Яблуневі, що 36 км, від Делятина.А Делятин в половині XVII ст, вважався важливим торговим центром, тому, можливо, в цей час і на цій території була школа при міській церкві. Перші відомості про школи в Делятині походять з кінця XVIII ст. Тут у 1787році при церкві діяла парафіяльна школа. Навчання велося українською мовою. Перебуваючи після 1772 року під владою Австрійської імперії, колонізатори беруться за відкриття державних шкіл в нашому краю. Близько 1801 року у Кутах виникає для місцевого населення початкова або тривіальна школа. Біля 1814 року запрацювала початкова державна школа в Делятині.

 

Відкриття нових шкіл та поширення освіти серед гуцулів не пришилося до вподоби реакційній верхівці європейського та польського населення. Серед гуцулів панські посіпаки поширювати чутки, що "вчені" діти в першу чергу будуть йти на 20-річну службу до австрійського війська. Така пропаганда дала свої результати: у нововідкритих школах вчилось дуже мало дітей. Так за переписом 1866 року в парафіяльні школи в Делятин щоденно на навчання йшли 23 дитини, 643-це був найбільший покйзник дітей в окрузі. В цей час початкову освіту діставало дуже мало дівчат,в Делятині в 1866 році до школи ходило п'ятеро дівчат..Новий закон від 14 травня 1869 року зобов'язував всіх дітей від 6 до 14 років ходитш до школи. Школа оголошувалась двоступеневою. Навчання у першоступеневій школі тривало 6 років, а у другоступневій — два. Друга ступінь призначалася для тих хто прагнув здобути спеціальну або вищу спеціальну освіту. У першоступеневій школі учні вивчали рідну і німецьку мови, арифметику з елементами геометрії і алгебри, історію, географію, малювання, співи і фізкультуру. Основним навчальним предметом залишався Закон Божий.

До тривіальної школи в Делятині, крім українців, стали ходити польські та єврейські діти.У І887році на теренах Надвірнянського повіту діяло 26 шкіл, з яких 4-класна в Надвірні та 2-класна в Делятині, де навчання велося польською мовою, а в решті шкіл по селах українською. У 1892 році Делятинська школа одержала власний будинок і мала двох вчителів. В зв'язку з будівництвом залізниці Станіслав - Вороненька та Коломия — Делятин та відкриттям повітового суду в Делятині збільшується кількість службовців з поляків і євреїв. У в 1896 році в Делятині було відкрито національну школу для єврейських дітей. У 1899 році школа стала 4-класною, нею керував директор, а навчали дітей два старші та один молодший вчителі. Згідно з австрійським законом 1899 року, діти, які не мали в що вдягнутися, або мешкали далеко від ніколи, звільнялися від навчання. В цю категорію попадали, перш за все, українська дітвора, що жила в у убогих присілках Делятина на значній відстані від міського центру, де знаходилися шкільні класи.Державні школи перебували на утриманні бюджету місцевої адміністрації. Вже в 1911 році магістрат Делятина планував в найближчому часі приступити до будівництва більшої за розмірами школи, але події воєнних років на довго відклали реалізацію задумів. У міжвоєнні роки 1919 - 1939роки сталися значні зміни. Галичина перейшла до рук польської адміністрації. В Делятині відкрито 7 - ми класну школу з польською мовою навчання. Лише в 1936році семилітня школа одержала свій новий будинок, де вчителювало 15 вчителів і навчалося 675учнів.

 

В 1915 -1924 роках директором школи був К.Микитюк. В школі в цей час вчителювала донька відомого місцевого адвоката і політичного діяча Миколи Лагодинського Марія, яка користувалася у жителів містечка великою пошаною. Працювала в 30-х роках в Делятинській школі майбутня дружина сотника Григорія Голинського - Ольга.

 

Непогано до української дітвори відносилася вчителька М.Фішбах, яка у 1939 році була обрана делегатом до Народних зборів, що відбулися у Львові в жовтні 1939р.

В довоєнні роки навчався в нашій школі Ярослав Гродзіцький (1918р.н.), син Івана Гродзіцького активного учаснику делятинської „просвіти". Ярослав Іванович працював інспектором облвно.

 

Делятин гордиться

  • докторами наук Г. Артим’як – Паращук, С.Мочерним,
  • кандидатами наук І.Боднаруком, Н.Капчук – Дідух, В.Клапчуком, М.Настюком.
  • художниками і скульптурами: О.Петріщаком, О.Приймою, В.Демичем, В.Довбенюком,
  • співаками: І Лазорівим, М. Капчуком, Р.Хоптою,
  • музикантами: М. Бабчуком, І.Мисюком, С.Орлом, В.Флисом,
  • військовослужбовцями і правозахисниками: М.Паньковим (генерал - майор), В.Капаком, Б. Папроцьким, В.Римаруком (полковники), І. Коржем, В.Римаруком (прокурори),
  • літераторами і журналістами: І.Гавриловичем, В.Задубровським, О.Жарівським, Л.Косило (Кухарук), Е.Канарський , Р.Киселюком, М.Михальчуком, Д.Риндером, Р.і С. Флисами,
  • майстрами народної творчості: В.Турчиняком, П.Костиком та багатьма ін